«Благовісник», рік 2022

Цей номер наша редакція готувала як ювілейний. Як-не-як, але 30 років — дата солідна. Тож ми вибрали відповідну тему журналу, стали готувати статті.

Але раптом чорним круком на Україну впала війна…

Зрозуміло, що наші плани довелося спочатку призупинити, а потім повністю змінити…

Ми змушені були долучитися до волонтерської роботи: наша команда забезпечувала термінові інформаційні проекти в соцмережах щодо допомоги біженцям, висвітлювала благодійну працю волонтерів, церков. Ми не знали, як складеться ситуація в країні, чи зможемо далі видавати «Благовісника», тому майже на два місяці призупинили редакційну діяльність.

Коли ж ситуація в країні стала більш-менш зрозумілою, коли побачили, що усім нам доведеться жити й працювати в умовах війни — ми повернулися до журналу. Тим більше, що читачі дзвонили, запитували про черговий номер, підбадьорювали нас та заохочували не залишати це служіння.

Ми ще намагалися «реанімувати» заплановану тему, але, коли готували номер, побачили, що всі матеріали тою чи іншою мірою стосуються війни — і так з’явилася нова тема. Враховуючи те, що ми втратили майже два місяці, прийняли рішення випустити подвійний номер.

...2014 року, коли українці на Майдані виборювали свою свободу, коли увага цілого світу була прикута до нашої країни, у Ватикані відбулася традиційна недільна проповідь «Ангелус», присвячена зокрема ситуації в Україні, із закликом припинити насильство. Папа Франциск разом із двома дітьми, що перебували з ним на балконі собору святого Петра, випустив дві горлиці як символ Миру. Практично відразу ж на птахів напали велика чайка й ворон, які спробували їх убити. Втративши кілька пір'їн і отримавши побої, голуби змогли втекти від переслідувачів. Тоді цю подію багато хто сприйняв як знакову, як своєрідне пророцтво. Але мало хто уявляв, яких трагічних форм напади «хижих птахів» наберуть уже через декілька місяців. І які жахіття чекають Україну у 2022 році…

Голуб здавна вважався символом миру. Колись він приніс Ноєві хорошу вістку про закінчення потопу. Сьогодні українські християни (і не тільки) також стали носіями миру, даючи людям не лише фізичну, матеріальну допомогу, але й щось більш вагоме та важливе — Благу Вістку, яку колись на землю приніс Божий Син. 30 років українські місіонери благовістили Росії Слово Боже. Тисячі спасенних душ, сотні нових церков — це плід праці благовісників. Але ворог намагається атакувати носіїв світла й добра. І це одна з причин нинішньої кривавої війни…

Ми теж долучаємося до цього високого служіння: дарувати світові Євангелію. У час, коли ворог плюндрує нашу землю, наші села та міста, душу нашого народу, так важливо дарувати людям надію. Ми віримо, що український голуб таки вирветься з пазурів хижаків — і ми так і будемо вільними людьми, які знають та розуміють правду. А поки що наша духовна та матеріальна допомога, наші молитви дуже потрібні душам, пошматованим війною. Хай Бог дарує нам силу та віру пройти цей непростий шлях.

«Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає, той скаже до Господа: Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього!» (Псалом 91).

"Благовісник,1-2,2022"